Моя Винница (Нил Крас)
Нил Крас
Моя Винница
(во времена трёх послевоенных пятилеток)
Представлена глава, посвящённая винницкому трамваю.
Нил Крас
Моя Винница
(во времена трёх послевоенных пятилеток)
Представлена глава, посвящённая винницкому трамваю.
С большим интересом прочитал воспоминания И.Кошлакова. Сам я винничанин с 1951 года и эти строчки подняли из глубины памяти личные впечатления.
Я, конечно, не ориентировался в названии вагонов, но отлично помню деревянные скамейки старых трамваев, расположенные ВДОЛЬ вагона, и ручки, высоко болтающиеся на кожаных ремнях,по-моему, за них никогда не держались.
Уважаемые винницкие и невинницкие трамвайщики! Я старый винничанин, жил там до 1976 года, и к тому же фанатик трамвая - видимо, по наследству передалось (мой дядя водил первые ET54 и ET57 в Виннице). Трамвай я стал помнить очень хорошо с четырех лет, смешно? Но правда.
7 вересня 1913 року на частині лінії було проведено випробування вагонів, а 8 жовтня трамваї вперше пішли по мостам.
Регулярний рух трамваїв по всій лінії почалося 28 (15-го за старим стилем) 1913 року о 6.40 годині ранку.
По новій лінії курсувало 7 двохосьових вагонів, які були придбані на Нюрнберском заводі «МАN» в 1912 році. Ці вагони були розраховані на 18 сидячих і 14 стоячих місць.
Ідея створення трамвайного руху в Вінниці бере початок з 1898 року. У цей час Вінницька міська дума розглядала проект договору, який був запропонований правлінням акціонерного товариства «Ипполит Романов». Це акціонерне товариство давало зобов'язання побудувати за свій рахунок електричну трамвайну залізницю з рухомим складом і всіма необхідними спорудами по вулицях: Поштовій (нині вулиця Соборна) від Реального училища через міст річки Південний Буг по Великій Олександрівської вулиці (зараз проспект Коцюбинського) до залізничного вокзалу і по Миколаївській вулиці (нині вул.
Після звільнення міста, в березні 1944 року, була проведена інвентаризація трамвайного господарства:
була пошкоджена тягова підстанція, з 15 вагонів придатними для експлуатації були чотири;
знята контактна мережа від мостів до Пироговської лікарні;
підірваний центральний міст через р. Південний Буг (що унеможливлювало рух трамваїв між центром міста і Замостям);
колія і депо збереглися.
Починаючи з 1991 року економічна ситуація в цілому по країні погіршувалася. Це не могло не позначитися на ситуації з електротранспортом міста, адже він завжди залежав від держави. Тому, отримавши останній трамвай з Чехословаччини в 1990 році, нових вже не передбачалося. І не відкривалися і нові повноцінні маршрути.
Лише в середині 90-х років будуєтьсяа додаткова кінцева станція ДК «Зоря», скорочують довжину основних маршрутів, і яка передбачала цим економію електроенергії.