Про Вінницю від львів'ян

• Авторизуйтесь для написання повідомлень

З Вінниці - із найтеплішими враженнями.

Мороз. На зупинці біля вокзалу маршрутки не чекаю ані хвилини, і навіть «сидячі» місця в ній вільні. І це перше враження від Вінниці після рідного Львова, охопленого транспортною лихоманкою. Однак і на Вінницю таки насуваються зміни у роботі громадського транспорту. На них чекають із застереженням, активісти громадських організацій збирають підписи під зверненнями до міського голови, супроводжуючи свої дії фразою останніх днів: «Хочете, щоб було, як у Львові?». Мер Володимир Гройсман обіцяє сім разів відміряти, один раз відрізати. Адже модернізувати транспортну систему рано чи пізно все одно доведеться.

Трамваї у Вінниці – теплі, комфортабельні, з Австрії. Проїзний квиток коштує 1,25 (у маршрутці – 2,50). Увесь трамвайний парк (понад сто одиниць) повністю замінили трамваями з Цюріха. Виграли конкурс на безкоштовну поставку цих трамваїв серед інших міст Східної Європи. Вони, хоч і вживані, але у хорошому стані. Незабаром акцент у міському транспортному господарстві буде переміщено саме на трамваї та тролейбуси, маршруток поменшає на тих ділянках, де курсують трамваї. Буде змінено й графік руху: від середини лютого трамваї та тролейбуси працюватимуть від 5.30 ранку до 24.00. «Зробіть так, щоб ми не відчули «принад» перехідного періоду!» - вимагає громадськість. Влада обіцяє проводити транспортні нововведення обережно й поступово, через випробувальний тримісячний термін, з роботою прямої телефонної лінії для зауважень та пропозицій.

Кожному городу – нрав і права, як казав класик. У Вінниці панує культ пішохода. Особливо це помітно на переходах без світлофорів. Ти ще на «зебру» не ступив, а машина вже гальмує. Одного разу, побачивши, як до пішохідного переходу на швидкості наближається автівка, я зупинилась на бордюрі тротуару. І що ви думаєте? Авто загальмувало, і водій показав мені: прошу, проходьте. «Це вам не Львів!» - прокоментували мені ситуацію знайомі він­ничани.

Вінничани?пишаються сво­їм містом з багатьох причин. У місті з населенням 600 тисяч – три криті ковзанки. І ковзанки, як запевняють знавці, мають льодове покриття кращої якості, аніж на ковзанках у великих торгових центрах Києва. Перевірено, мовляв. Недарма Вінниця відома своїм хокеєм. У ці дні у палаці «Айс-Авеню» та у «Льодовому клубі» багато відвідувачів, сюди йдуть погрітися, надворі – мінус двадцять, на ковзанці – мінус шість. Місцеві хокейні клуби – «Гайдамаки» та «Патріот» – теж предмет гордості винничан. Вони впевнені, що з такими ковзанками не забариться у недалекому майбутньому і успіх у фігурному катанні. Школа фігурного катання вже є. Нею керує чемпіон Європи Дмитро Дмитренко.

- Осьо вам виходити! – чую у трамваї. – Та ж ось, осьдечки!

У кожному місті України є свої характерні слівця, своя пізнавана вимова. Це тепле домашнє «осьо» чула того дня кілька разів.

На вулиці мороз та вітер – збиває видихи, перетворюючи пасмо волосся біля шапки на жмутик “трави”, що стигне у морозному полі, – білий-білий. Довго не погуляєш. Але дещо побачити можна. Особливе враження на мене справляє стара частина міста. Тут чимало двоповерхових будиночків початку минулого століття, улюблений модерн, чимало з них спроектував архітектор Григорій Артинов. Це він сформував архітектурне обличчя міста. Це ім’я – візитівка Вінниці, достатньо почути «Він­ниця» – і спливає за асоціацією ім’я Артинов, і навпаки. Завдяки Артинову Вінниця така, якою вона є сьогодні. Віднедавна пам’ятник Григорію Артинову можна побачити у сквері Козицького саме неподалік водонапірної вежі (ця будівля є в усіх довідниках про Вінницю). Пам’ятник вінницькому архітектору відкрили півтора року тому, у рік 150-літнього ювілею архітектора.

Поруч із Артиновим - “куточок Львова”, одна з відомих кав’ярень, така є у Львові, її мало хто обминає з любителів доброї кави та галицьких пляцків. Тепер усе це можна спробувати і за три з половиною сотні кілометрів від столиці Галичини. І крамничку відомої галицької ковбасно-м’ясної марки бачила у Вінниці. У межах України відбувається своя глобалізація. З цього процесу особливо помітним є поява кожної нової книгарні у великих книжкових мережах. Книгарня “Є” – наймолодша з них у Вінниці, після «Емпіку» та «Дому книги» (остання структура – тернопільського походження). Та ще й працюють невеличкі книгарні, які мають свого покупця.

На чергову презентацію нової книжки – таке постійно практикують у книгарні “Є” – прийшли читачі, незважаючи на мороз та зміну адреси книгарні. Поки люди збирались, почула розмову продавця із покупцем. Жінка настільки добре орієнтувалась у новинках сучасної літератури, так вправно жонглювала іменами та назвами, ставила такі глибокі запитання, що я не витримала і вступила у розмову. Виявилось, пані Аїда не лише собі книжки шукає, вона має онуку, яка читає так багато, що тільки встигай пропонувати щось новеньке, а тому молода бабуся й сама добре орієнтуєтсья у дитячій літературі. А сюди зайшла, бо побачила нову вивіску, де нещодавно був ресторан, – прийшла познайомитись…

Вінниця претендує на звання одного з книжкових міст України. Проти цього висновку ніхто, думаю, не матиме аргументів, достатньо поцікавитись думкою авторів книжок, які побували у Вінниці останнім часом.

Вінничани – люди амбітні, вони вміють підкреслити свою «просунутість», якої б сфери вона не стосувалась. От, скажімо, з вікна студії, де ведуть прямі ефіри на FM-радіостанції «Радіо Така-Вінниця», видно панораму міста, з лісопарком та телевізійною вежею. «Наша вежа - друга за висотою на усьому пострадянському просторі – після Останкінської», - кажуть мені.

Ще одне диво місцевого значення – фонтан на новій Вінницькій набережній, біля кондитерської фабрики. Набережну після її реконструкції на знак вдячності меценатові місто назвало Рошен. Зараз фонтана не побачила – річка, крига, усе у снігу. Фонтан цей живе у річці. Його відкрили у вересні минулого року. Це найбільший у Європі світломузичний фонтан, він вистрибує просто з Південного Буга, танцює над водою, малює водою, кольорами підсвітки та лазерним променем рухливі картини у повітрі. Це нагадує феєрверки у небі, картини з зображеннями чудес світу. Я усе це бачила, коли повернулась додому і зайшла в Інтернет… Зараз фонтан спить під кригою, завдяки особливій «зимуючій технології» – уся конструкція спущена під лід. У березні платформа з усієї складною начинкою спливе на поверхню – і фонтан знову тішитиме красою. Гроші на «другий після сіднеївського» фонтан виділив відомий політик. Я запитала: «А що Порошенко, він ваш, вінницький?» – «Ну так, він і буває тут часто, і балотуватиметься звідси…».

Є у Вінниці ініціатива, яку вже можна назвати традицією, – це започаткований три роки тому День спонтанного прояву доброти. Усі не лише бажають одне одному щось хороше, а й роблять бодай маленький вчинок для когось. Цей день, до речі, наближається – 17 лютого.

У Барселони був Гауді, у Вінниці – Артинов

Одна людина може істотно вплинути на історію міста. Двадцять років на початку ХХ століття Вінниці вистачило на те, щоб провінційне місто перетворилося на сучасний центр модерної архітектури. До цього перетворення причетний талановитий архітектор Григорій Артинов.

Він був вінницьким міським архітектором з 1900 року - і до своєї смерті у 1919 році. Всі нові громадські споруди Вінниці у ті роки – заводи, інженерні мережі, мости, храми, прибуткові будинки, кінотеатри, фотосалони, особняки - цілі вулиці, сквери та бульвари, були побудовані за проектами або під керівництвом Григорія Артинова. Всього - понад 100 різних об’єктів, які визначили розвиток Вінниці як європейського міста.

Двадцять років на початку ХХ століття Вінниці вистачило на те, щоб провінційне місто перетворилося на сучасний центр модерної архітектури. До цього перетворення причетний талановитий архітектор Григорій Артинов.

Він був вінницьким міським архітектором з 1900 року - і до своєї смерті у 1919 році. Всі нові громадські споруди Вінниці у ті роки – заводи, інженерні мережі, мости, храми, прибуткові будинки, кінотеатри, фотосалони, особняки - цілі вулиці, сквери та бульвари, були побудовані за проектами або під керівництвом Григорія Артинова. Всього - понад 100 різних об’єктів, які визначили розвиток Вінниці як європейського міста.

Найвідоміші творіння Артинова - готель «Савой», міський театр, будинок міської Думи, водонапірна вежа, жіноча гімназія, вінницька синагога, Свято-Воскресенська церква...

У вересні 1919 року, за три місяці до смерті, Артинов разом з однодумцями заснував «Товариство добробуту міста Вінниці». У його плани входило «правильна забудова міста, удосконалення каналізації, розширення водопровідної мережі, використання енергії Буга...». Артинов бачив своє місто цивілізованим, красивим та зручним для життя...

Пам’ятник видатному вінничанину (на фото) встановлено у сквері біля водонапірної вежі, автор пам’ятника – скульптор зі Львова Володимир Цісарик.