У четвертій п'ятирічці (1946-1950гг.) в Вінниці намічалося будівництво тролейбусної лінії, але приступили тільки в 1963 році, на ділянці від пл. Жовтневої по вул. Островського, Немирівському шосе до робочого селища олієжиркомбінату (зупинка "Рибзбут"). Все робилося таємно, тому що уряд Української РСР не дав дозволу на відкриття в нашому місті тролейбусного руху через наявність в місті трамвайного руху. Разом з тим необхідність в будівництві тролейбусних ліній була всім зрозумілою - почали роботу ламповий завод, ГПЗ, де працювали тисячі людей.
Ініціаторами введення тролейбусного руху були тодішній голова міської ради Лютворт Г.А., начальник трамвайного управління Берник С.М. Вони чітко розуміли, що керівництво республіки не виділить грошей на цей великий і такий необхідний обсяг робіт. Але навіть в таких умовах відсутності бюджетного фінансування був знайдений підрядчик - БМУ-425.
Не маючи грошей та проектної документації, колектив трамвайників взявся за ризиковану справу. Під виглядом проведення освітлення на вулиці Островського почалося будівництво. Ця робота вимагала високої професійної підготовки. Тому деякі фахівці відвідали місто Житомир, де вже функціонував тролейбус.
Допомогу в організації тролейбусного сполучення надало Кишинівське тролейбусне управління (в т.ч. і водіями). З Кишинева і Одеси в 1963 році прибутку 4 списані машини МТБ-82Д і одна ЯТБ-4 (з Одеси). На протязі декількох місяців ці машини були повністю відремонтовані. Також істотну допомогу надали тролейбусні господарства міст Львова, Чернівців, Миколаєва, Херсона та ін.
30 грудня 1963 року відбулася напівофіційне відкриття тролейбусного руху. А в наступному році, 18 лютого, була офіційно прийнята в експлуатацію перша черга тролейбусної лінії від площі Жовтневої до вул. Карла Маркса.
В листопаді-грудні 1964 року надійшли вже «офіційні» 5 машин «Київ-5» і 2 машини «Київ-2», а в 1965 році - 21 машина «ЗиУ-5». Парк тролейбусів неухильно зростав. В кінці 1965 року було введено в експлуатацію тимчасове депо на 25 місць по вул. Островського. У грудні 1964 року було списано 3 машини МТБ-82, а в 1965 році - МТБ-82 і ЯТБ-4.
В 1965 році здано в експлуатацію нову лінію від пл. Жовтнева по вул. Київській до заводу "Стройіндустрія" та об'єднання "Вінницяводоканал". Для цієї лінії була обладнана пересувна тягова підстанція (в старому тролейбусі ЯТБ-4). Маршрут N 1 став мати кінцеві пункти "Водоканал - пл. Жовтнева – Рибзбут".
18 листопада 1967 року лінія була продовжена від "Водоканалу" до північно-східної промзони по вул. Тарногородського до ГПЗ-18. 31 грудня 1967 року введено в експлуатацію нову лінію з Замостя по вулиці Чекістів, п'ятничанському мосту через Радянську площу, вулицями Дзержинського, Леніна і Пирогова до медінституту.
У листопаді 1968 року прокладена нова лінія по вул. Кірова і Леніна до залізничного вокзалу, куди відкрито рух тролейбусів нового маршруту N 4 "Мединститут - ул. Ленина - пл. Октябрьская - ж/д вокзал". В результаті такого розширення мережа ліній збільшилася з 4,9 км (в 1964р.) до 17,1 км. (в 1966р.) і 35,3 км. (кінець 1968 року); число машин на інвентарі з 31 (кінець 1965 року) до 38 (1967 рік) і 68 (1969 рік). У 1968 році надійшли 30 тролейбусів, в т.ч. 25 нових ЗіУ-5 і Київ-4; в 1969 році - 11 нових машин.
В 1964 році тролейбуси перевезли 1,7 млн. чол.;
в 1966 році - 10,2 млн. чол.;
в 1968 році - 16,8 млн. чол.;
в 1970 році - 24,1 млн. чол.
В 1972 році були отримані перші 10 машин ЗіУ-9, які в 70-ті роки стали витісняти поступово всі старі типи машин. У 1969-73 роках було здійснено будівництво нового тролейбусного депо на 100 машин.
В грудні 1974 року введена в експлуатацію нова тролейбусна лінія на масив "Вишенка" по вул. Спартаківський (нині вул. Келецька) до пр. Ленінського Комсомолу. Для нової лінії надійшло 10 тролейбусів ЗіУ-9. У 1976-82гг. вже йшли списання машини ЗиУ-5. Станом на 1 січня 1982 року в тролейбусному парку було 13 машин ЗиУ-5 і 118 ЗиУ-9. Станом на 1 січня 1985 року - були 140 машин ЗіУ-9.
В листопаді 1978 року введено в експлуатацію нову тролейбусну лінію від пл. Жовтневої по проспекту Коцюбинського до Зал. вокзалу (протяжність мережі збільшилася з 43,6 км до 48,1 км). Обсяг перевезень на тролейбусі постійно збільшувався: в 1973 році було перевезено 29,5 млн.чол., в 1977 році - 45,6 млн.чол., в 1984 році - 57,2 млн.чол., в 1987 році - 69,7 млн.чол., в 1991 році - 82,0 млн.чол., в 1991 році - 82,0 млн.чол., в 1993 році - 94,5 млн.чол. (перевищивши в цьому році обсяг перевезень на трамваї), в 1994 році - 94,8 млн.чол.
Таке зростання було пов'язане з освоєнням лінії у великому житловому масиві "Вишенка". Число тролейбусів збільшилася так: 1986 рік - 146; 1989 рік - 153; 1991 рік - 182.
В листопаді 1990 року відкрито маршрут N 6 "Мемориал Освобождения - Зал. вокзал". Сюди було пущено 15 нових машин. У 1993 році надійшли перші три машини ЮМЗ-Т1. 1 січня 1995 року мережа ліній мала 64,0 км, було одне депо на 100 місць, 178 пасажирських тролейбусів, в т.ч. 3 ЮМЗ-Т1, інші - ЗіУ-9, 7 тягових підстанцій для тролейбусів.
За роки незалежності України розвиток тролейбусної мережі продовжився. З'явилися нові лінії в Тяжилові і на Свердловському масиві. Була побудована гілка по вулиці Фрунзе та Червоноармійській на муніципальний ринок. У 2007 році були закуплені 5 нових тролейбусів Львівського заводу ЛАЗ Е183, а у 2014 році 40 нових тролейбусів «Богдан».
Alex Timo