Санітарна авіація - швидко, але дорого

• Авторизуйтесь для написання повідомлень

Розрахунки і доцільність відродження санавіації на Вінниччині розглянуть депутати облРади

Чи бути санітарній авіації на Вінниччині - вирішуватимуть
у березні на сесії обласної Ради. Чиновники кажуть, що обласним управлінням охорони здоров'я спільно з аеропортом вже проведені попередні розрахунки відстані, часу і вартості таких санітарних польотів. Саме вартість, а санітарна авіація "влітає" у добрячу копійку, і стала предметом критики такої ініціативи.

Водночас, як зазначають в облдержадміністрації, санавіація є складовою впровадження на Вінниччині медичної реформи. А це значить, що нехай і на старих АНах, і задорого, але санітарні екіпажі мають усі шанси знову піднятись у небо.

Щоправда, чиновники в обласному управлінні охорони здоров’я не знайшли часу пояснити, наскільки важлива така ініціатива і чи вистачить грошей у бюджеті на таку можливість рятувати людські життя.

Година льоту -
близько 4 тис. грн.

- Аеропорт спільно з обласною адміністрацією хоче відновити те, що колись прекрасно функціонувало у системі медицини, - розповідає заступник директора КП "Аеропорт Вінниця" Борис Рибак. - Нічого нового не відкриваємо. Наразі готуються усі розрахунки щодо доцільності і можливості використання різних повітряних суден. Найвигіднішим у економічному пла­ні є АН-2, яким володіє Він­ницьке ТОВ "Авіакомпанія "V-Авіа". Судіть самі, наприклад, від Вінниці до Піщанки він долітає за 40 хвилин. Автомобіль цю відстань долає за дві години і 50 хвилин. Так до кожного райцентру заощаджується дорогоцінний час.

Вартість льотної години АН-2, як­що порівнювати з іншими літаками, за інформацією Він­ницького ТОВ "Авіакомпанія "V-Авіа", найдешевша - близько 4 тис. грн. До того ж, цей літак може сідати на будь-яке ґрунтове покриття розміром 400 на 20 метрів. На борт бере до 12 осіб.

На утримання чергового екіпажу АН-2 необхідно 600-650 тис. грн. на рік. Але за переконаннями Бориса Рибака, врятовані життя - дорожчі.

Літали частіше
за таксі

Про колишні вильоти з медиками згадує командир льотного загону Вінниці Віктор Штукатуров. У складі санавіаційного екіпажу він літав з 70-их років. Нині на АН-2 робить аерофотозйомку або ж обприскує добривами поля.

- Уся вінницька санавіація трималась на Володимирі Кін­дратовичу Криць­кому, який її орга­нізував, - розповідає Вік­тор Штукатуров. - Він знав, де і у який час знайти у Він­ниці будь-якого медика-спе­ціаліста. Усе працювало, як годинник. Якщо один екіпаж був на завданні, то інший - у повній готовності піднятись у небо за лічені хвилини. У від­діленні обласної лікарні ім.Пирогова чергувала бригада лі­карів, а літак у повній готовності - в аеропорту. Як тільки нам телефонували - ми одразу вилітали. Літали частіше за таксі. Доставляли хворих по усій Україні: Донецьк, Сімферополь, Одеса... Окрім того, були й планові перевезення, наприклад, спинальних хворих (з травмами хребта. - Авт.). Перевозили також медпрепарати, кров. Це була наша звична робота.

Рятували і солдатів, і комбайнерів

Усіх лікарів, які вилітали на виклики, Віктор Штукатуров й зараз пам'ятає за прізвищем, ім’ям, по-батькові. Добре пам'я­тає і екстрені випадки, коли санавіаційна бригада піднімалась у небо.

- У Гайсині бетонний дашок упав на солдата, коли він чистив його від снігу, - розповідає Віктор Іванович. - Солдата терміново доставили на операцію до Києва. Був випадок, коли комбайнеру відрізало великий палець. Я добре пам'ятаю, як той палець у пакеті з льодом показував мені супроводжуючий. З отруєннями грибами теж везли до Києва. У небі світлофорів немає - тому хворих доставляли швидше, ніж зараз.

Водночас директор ТОВ "Аві­акомпанія "V-Авіа" В'ячеслав Зубенко у світлі відродження санітарної авіації підняв проблему кваліфікації льотчиків.

- Після розпаду Радянського Союзу ми відчуваємо гострий дефіцит досвідчених авіаційних інженерів, техніків і льотчиків, - зазначає В'ячеслав Зубенко. - Навчитись - можна, але практично уміти - це питання. Не кожен студент налітає необхідну практику за 40-110 годин.

Ольга ОЛЬХОВА