Корвет "Вінниця" чи є майбутнє?
Корвет "Вінниця". Теперішній час.
Місто Вінниця тримала шефство над однойменним корветом багато років. Були плани модернізувати на столичному заводі «Ленінська кузня». Тоді цю звістку підхопили регіональні ЗМІ: от, нарешті, корвет "Вінниця", який вийшов з окупованого Криму відновлять, «поставлять на ноги» та служитиме він на користь українського флоту ще довго років.
Найшвидший в Чорному морі малий протичовновий корабель проекту 1124П (шифр «Альбатрос») закладений у 1975 році , вже через рік його ввели до складу морських частин прикордонних військ КДБ СРСР як прикордонний сторожовий корабель «Днепр» біля узбережжя Кримського півострова у Чорному морі. Військово-морський прапор України на кораблі підняли на Водохреща у 1996 році, перекласифікували на корвет, перейменували на "Вінницю". Він має 70 метрів довжини, та 10 – ширини. Розрахований на 90 осіб екіпажу. «Вінниця» – один із найшвидших кораблів на Чорному морі, його створено для виконання протичовнових функцій в морі (пошук і стеження за підводними човнами, а також їх знищення). На його озброєнні – торпедні апарати, реактивні бомбомети, гідроакустична станція кругового пошуку з антеною випромінювача в підкільному обтічникові «Аргунь» та гідроакустична станцію «Шелонь», що опускається з палуби. Він може виходити на варту в море, долучатися до охорони промислової діяльності в морі.
У листопаді 2007 року під час шторму у Севастопольській бухті корабель отримав значні пошкодження підводної частини корпусу – дві тріщини в двох приміщеннях. Це супроводжувалося значним надходженням забортної води всередину. Було пошкоджено надводну частини корпусу корабля по лівому борту. Пошкодження корпусу усунув особовий склад корабля в очікуванні заводського ремонту. Під час останнього виходу в море тріщина почала збільшуватися. Тоді й припинили плавання. Грошей на ремонт корабля у бюджеті ВМС ЗС України тоді не було. Тому для збереження корабля провели унікальну операцію по ремонту підводної частини корпусу корабля силами особового складу. Матроси ризикували здоров'ям, однак зуміли залатати тріщину у 2010 році.
2 березня 2014 року корабель захопили росіяни, тоді він стояв біля причалу в пункті базування Новоозерне, що на озері Донузлав. Так звана «Кримська самооборона» вишикувала екіпаж та поставила перед вибором: залишатися в Криму та приймати присягу сепаратистській владі або залишати межі півострова. Половина особового складу (в тім числі й офіцери та старшини) залишилася в окупованому Криму.
Зараз штат корабля нараховує трохи менше 30 осіб, укомплектований він приблизно на 60 відсотків. 19 квітня 2014 року на буксирі корабель доставили в Одесу. В даний час базується в Одесі.
Зараз корвет – навчальний корабель на ньому здобувають професійні навички майбутні матроси. Вінницькі контрактники, які виявили бажання служити у Військово-Морських Силах України, проходять вишкіл у 198 навчальному центрі в Миколаєві. З початку року 42 вінничанина відправилися у навчальний центр у Миколаєві, однак на кораблі, що носить назву міста над Бугом, вони не служать.
Що до ремонту корабля мрії залишаються мріями. До заводу "Ленінська кузня" "Вінниця" так і не доставлено. У Генеральному Штабі Збройних Сил України Міністерства оборони України повідомили , що кошти на модернізацію корвету у Міноборони не виділяли, хоча, згідно процедури, такі кошти на модернізацію надає саме Міністерство оборони України. За підрахунками Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які проводились у 2014 році, орієнтовна вартість модернізації корвету «Вінниця» складає понад 120 мільйонів гривень.
Станом на квітень 2016 року сукупна вартість корвету «Вінниця» складає 9 млн. 936,312 тис. грн. У відділі по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України відповіли, що проведення модернізації коштуватиме близько 1,2 мільярди гривень, це порівняно зі створенням нового ракетного катера. Окрім ПАТ «Ленінська кузня» модернізувати корвет змогли б: Державне південне виробниче-технічне підприємство; ДП «Чорноморський суднобудівний завод» та ДП «Судноремонтний завод ім. 61 комунара». – Представниками публічного акціонерного товариства «Ленінська кузня» було оглянуто корвет з метою подальшого його відновлення, за результатом проведеної роботи було встановлено, що корвет потребує докового ремонту з окремими роботами та повної заміни силових установок з кабельною мережею. Відновлення його неможливо здійснити у зв'язку з відсутністю запасних частин силової установки (головна енергетична установка виробництва Російської Федерації).
Колишнім командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України було сплановано в 2017 році вивести корвет «Вінниця» зі штату та списати встановленим порядком. Але нещодавно у Військово-Морських Силах змінилося командування, у відомстві все-таки шукають альтернативні шляхи для вирішення майбутнього корабля, яке не пов'язане зі списанням.
Корвет "Володимир Великий" чи корвет "Вінниця"?
Всередині серпня виконком Вінницької міської ради клопотав перед командуванням Військово-Морських Сил, аби перейменувати корабель на найменування "Вінниця", пише vlasno.info. Спочатку корабель планували назвати "Володимир Великий". Мова також іде про взяття шефства над цим кораблем Вінницькою міською радою. – Командування підтримало таку ідею. Новий корабель, який наразі будується у Миколаєві, називатиметься "Вінниця". Чому не "Володимир Великий"? Найперша асоціація із назвою "Володимир Великий" – це ім'я президента країни-агресора. А якщо буде "Вінниця", то ми зможемо надавати особовому складу корабля всебічну шефську підтримку. Також місто Вінниця планує взяти шефство над Військово-морським ліцеєм в Одесі.
Що ж з себе представлятиме корвет "Вінниця", і яка передісторія у корвета "Володимир Великий"?
Ще за часів Януковича (2011) був такий Фонд відродження Українського флоту, який уклав договір з Чорноморським суднобудівним заводом про фінансову допомогу в будівництві корвета для Військово-Морських Сил України. Представники фонду запевняли, що готові направити кошти фонду на будівництво корабля, якщо виникне затримка фінансування робіт з держбюджету. З моменту заснування фонду нібито було зібрано понад 140 тис. Грн. З них 23 тис. грн. перерахували військові моряки, дві юридичні особи пожертвували близько 100 тис. грн. Директором благодійної програми з будівництва корвета для ВМС України був капітан 1 рангу запасу Борис Якутович. Контролювався фонд Міністерством оборони, яким заправляв почесний чекіст Росії Лебедєв, тобто наш, в буквальному сенсі, ворог.
У той час декларувалося, що до 2020 року для Військово-Морських Сил України планується побудувати чотири бойові кораблі класу «корвет». Проект нового військового корабля класу «корвет» передбачає будівництво новітнього корабля з сучасною технікою водотоннажністю до 3 тис. Тонн, дальністю плавання до 4,5 тис. миль і автономністю до 30 діб. Але це все було замилюванням очей. ...
Буквально за пару місяців до своєї відставки командувач Військово-морських сил України, віце-адмірал Сергій Гайдук повідомив, що до 2020 року Україна має намір відродити підводні сили в складі двох-чотирьох підводних човнів. Технологій для будівництва подібних кораблів у нас немає, проте є можливість отримати старі субмарини німецької споруди, які будуть зніматися з озброєння турецьких ВМС. Однак і ресурс надводних кораблів добігає кінця, і якщо його не оновлювати, то через кілька років Україна взагалі може втратити військового флоту. До 2020 року командування ВМСУ розраховує за рахунок будівництва близько 30 нових кораблів і допоміжних суден створити ядро національного флоту в складі 66 бойових і допоміжних одиниць.
Реальність же куди суворіше: в даний час навіть будівництво єдиного українського корвета перебуває під загрозою зриву через недостатнє фінансування.
До початку війни, згідно з даними Білої книги-2013, Військово-морські сили України налічували 22 бойових корабля і катери, крім допоміжних суден. Після анексії Криму Росією значна частина бойових кораблів захоплена російськими окупантами. Наприклад, корвети "Луцьк" і "Тернопіль", великий десантний корабель "Костянтин Ольшанський", український підводний човен "Запоріжжя". У той же час флагман українського флоту, фрегат "Гетьман Сагайдачний", уникнув "полону", оскільки на момент початку анексії повертався з морського походу і просто не пішов на Крим.
Від нестачі фінансування задихається програма "Український корвет" (проект 58250). Закладка головного корабля, який планувалось назвати "Володимир Великий", відбулася в травні 2011 року, хоча насправді роботи почалися роком раніше.
Кораблі подібного класу призначені для протичовнової оборони корабельного з'єднання або берегових об'єктів.
Проект створений миколаївським КП "Дослідно-проектний центр кораблебудування" (Миколаїв). Водотоннажність - 2500 т, довжина - 112 м, максимальне занурення - 5,6 м, швидкість повного ходу - 32 вузли, автономність - 30 діб, дальність плавання - 4000 миль, екіпаж - 110 осіб. При будівництві корвета буде застосовано стелс-технологія, необхідна для зменшення помітності радарними системами. Силова установка буде вироблена на ДП "Зоря-Машпроект" (Миколаїв).
Спочатку планувалося побудувати до 2026 року 10 кораблів. Причому, перші чотири - в 2018 році. Вартість головного корабля оцінюється на рівні 250 млн. євро.
Будує корвет "Чорноморський суднобудівний завод". Починаючи з 2011 року, через хронічне недофінансування будівництво просувалося мізерними темпами, а в 2014 році держава взагалі припинило виділяти кошти.
На даний момент технічна готовність всього судна становить 17%. Корпусні роботи виконані більш ніж на 80%. Виготовлені всі блоки корпусу і велика частина надбудови, придбано і зберігається на складах обладнання. Корабель був готовий до закладки на стапелі з червня 2014 року.
За словами першого заступника начальника штабу ВМСУ, контр-адмірала Дмитра Тарана, корвет може бути побудований до 2018 року, а голова Миколаївської обласної держадміністрації Вадим Меріков запевнив, що фінансування робіт буде відновлено з 2016 року. Однак на практиці справи йдуть інакше. "Зараз фінансування немає, - підкреслили в прес-службі. - ПАТ" ЧСЗ "сподівається, що воно буде відновлено в цьому році. Якщо брати варіант повної добудови корвета, то потреба у фінансуванні на поточний рік складе близько 730 млн грн, з яких 80 % вартості - це викуп дорогого устаткування і, власне, озброєння ". Відзначимо, що будівництво корпусу становить лише невелику частину витрат при будівництві корабля. 4/5 коштів припадають на озброєння, оптику і навігаційне обладнання. Більш того, програма будівництва новітнього українського корвета взагалі може бути згорнута. У жовтні 2015 року було прийнято протокольне рішення про припинення фінансування корвета.
Зекономлені кошти було запропоновано "використовувати для модернізації наявного корабельного складу ВМС України". З цим рішенням командування флоту не погоджується, так як вважає, що зупинка будівництва головного корвета 58250 призведе до ряду негативних наслідків, починаючи від руйнування національної системи кораблебудування, дискредитації країни як партнера в очах іноземних постачальників унікального обладнання, аж до втрати бойового потенціалу ВМСУ.
Зараз в реалізації проекту беруть участь 117 підприємств різного рівня кооперації. Також постачальниками є 14 компаній з 8 провідних країн світу. В даний час діють 7 контрактів на постачання основного іноземного обладнання та озброєння (артилерійська установка середнього калібру, артилерійські установки малого калібру, головні дизельні двигуни, дизель-генератори, і т. Д.) На загальну суму понад 835 млн грн, за якими вже виплачено більше 101 млн грн.
Цей проект обрали з-поміж 8 варіантів, запропонованих розробником - КП "Дослідно-проектний центр кораблебудування". Нам і так вдалося майже неможливе. Після того, як в Україні протягом двадцяти років не збудували жодного повноцінного бойового корабля за новим проектом, українські конструктори створили проект, який вигідно відрізняється від світових аналогів.
Спроектований корабель виглядає більшим за корвети, але менше фрегата. Конструктори змогли "засунути" в нього зброю, яка дозволить повноцінно виконувати функції протиповітряної і протиракетної оборони, протикорабельної та протичовнової. Саме це наближає бойову цінність такого корвету до фрегата з водотоннажністю 3500 тонн. Зовнішній вигляд проекту свідчить, що при його реалізації буде застосовано стелс-технологія. Основна зброя буде заховано всередині корабля.
Основними постачальниками зброї виступлять провідні європейські компанії. Ударні комплекси український корвет отримає від MBDA. Корабель буде озброєний протикорабельними ракетами з можливістю ураження берегових цілей EXOCET MM40 Block3 з дальністю дії до 200 кілометрів. Корвет буде нести 8 таких ракет. Ця ж фірма забезпечить і зенітно-ракетну установку проекту 58250. Прикривати з неба буде ASTER 15 SAAM з радіусом дії в 30 кілометрів і боєзапасом в 16 ракет. Торпеди корвет отримає від концерну Eurotorp і буде мати в запасі 6 одиниць. Озброєння доповнять три артилерійські установки: одна середнього та дві малого калібру. А також один палубний вертоліт. Партнерами українських кораблебудівників виступають фірми з Італії, Німеччини, Франції, Данії. У тому числі і DCNS.
Співвідношення між вартістю української продукції та імпортованого озброєння складе 60 на 40 відсотків на користь вітчизняної промисловості. Зокрема, на корвет встановлять ряд абсолютно нових українських розробок: нову РЛС, комплекс зв'язку, гідроакустичний комплекс, дизель-газотурбінну установку, холодильні машини. Унікальність комплексної системи управління технічними засобами розробки українського заводу "Фіолент" (тоді ще не окупованого Сімферополя), і ще близько 10 спеціально створених для корвета виробів. Це крім компонентів, які вже серійно випускаються в Україні. На корвет встановлять вітчизняну дистанційно-керовану кулеметну установку розробки ХКБМ для боротьби з т.зв. "Асиметричними загрозами". В цілому ж, до кооперації буде залучено 23 українських підприємства.
Розвалену з радянських часів схему кооперації довелося створювати фактично з нуля. Проектанти переконані, що в разі провалу програми будівництва корветів поновити цю кооперацію вдруге буде вже неможливо. А значить, корвет це і є головний шанс для українського військового кораблебудування.
P.S. Туманно будущее этого мальчика.
"Зоряні війни. Епізод I. Прихована загроза"
За матеріалами:
http://oleg-leusenko.livejournal.com/4368699.html