Перші кілометри, перші роки...

7 вересня 1913 року на частині лінії було проведено випробування вагонів, а 8 жовтня трамваї вперше пішли по мостам.

Регулярний рух трамваїв по всій лінії почалося 28 (15-го за старим стилем) 1913 року о 6.40 годині ранку.

По  новій лінії курсувало 7 двохосьових вагонів, які були придбані на Нюрнберском заводі «МАN» в 1912 році. Ці вагони були розраховані на 18 сидячих і 14 стоячих місць.

За півтора місяці до відкриття трамвайного руху в місті було прийнято на роботу 13 кондукторів, 15 водіїв, 3 слюсаря і стільки ж підсобних робітників. Цікаво що, в середньому, заробіток кожного кондуктора і водія становив 25 рублів. У керівника «Вінницького міського електропідприємства» Гофштейна Бориса Степановича оклад становив 50 рублів, а головний інженер отримував щомісяця 80 рублів.

Влітку 1914 року була споруджена друга лінія від Вознесенської церкви в Військове містечко по Миколаївському проспекту (вул. Замостянська). Протяжність шляху тепер склала 10,5 км. Для нової лінії на заводі «МАN» були закуплені 4 нових моторних вагона (збільшено до 24 сидячих і 16 стоячих місць). Рух по ній відкрилося у вересні 1914 року. В цілому в 1914 році трамвай перевіз 2,5 млн. Пасажирів.

У листопаді 1916 року в трамвайному управлінні вже працювало 24 працівника, 17 кондукторів і стільки ж вагоноводів(водіїв) - всього 58 чоловік.

Плата за проїзд у трамваї була досить високою, тому їм частіше користувалися заможні люди. Більш доступним засобом пересування для більшості жителів трамвай став після зміни влади 1917 року. Так, наприклад, тариф за проїзд в трамваї на початку 20-х років становив: по головній вулиці - 8 коп., По вулиці Ворошилова - 4-2 коп., Пільговий - 4 коп.

У 1918-1919 роках трамвай продовжував працювати, не дивлячись на постійні зміни влади (квітень-листопад 1918 року - німецька окупація, з листопада 1918 року по січень 1919 року - українська директорія, потім радянська влада, Денікін, знову радянська).

Громадянська війна, що прокотилася в той час по країні, відбилася і на роботі Вінницького трамвая. У лютому 1920 року трамвай зупинився через відсутність палива на електростанції, а в березні трамвайний штат був розпущений. Транспортне господарство було практично зруйновано.

У жовтні 1921 року почалися відновлювальні роботи і вже 27 листопада 1921 року трамвай знову пішов. Трамвайні дзвінки знову оживили вулиці  міста. Почали курсувати 6 вагонів (була відновлена ​​і електростанція).

У 1922 році було змінено назву трамвайного господарства. Тепер воно було зареєстровано як об'єднання «Вінницьке міське електричне підприємство». У 1922 році трамвай перевіз 1800 тисяч пасажирів, у 1923 - 1633 тисяч пасажирів. З 11 моторних вагонів на інвентарі працювали 9.

У середньому щомісяця в 1923 році трамвай перевозив 130т. пасажирів. У 1923 році в привокзальному районі була побудована нова тягова підстанція. Обсяг перевезень швидко зріс: у 1925-1926 роках - 2,371 тис. осіб, в 1928-1929 роках - 3,869 тис. осіб, в 1931 році - - 6,533 тис.чол.

Довжина колії не змінилася та склала 10,6 км. (По осі вулиць - 5,4 км) до 1932 року.

У 1924 році (за даними статистичного управління) на балансі підприємства знаходилося 11 вагонів, 2 майданчики і один спецвагон. Кількість вагонів також не змінювалося до 1933 року.

У 1932 році побудована нова одноколійна лінія від ринку Каліча до Пироговській лікарні. Через рік тут була покладена друга колія. Розворот був організований саме там, де зараз закінчується алея по вулиці Пирогова. Ця алея існувала і в ті роки. А загальна довжина шляху склала тепер 11,6 км.

У 1935-1940 роках введені в експлуатацію два нових ртутних випрямляча на тяговій підстанції.

З 1932 року було організовано перевезення вантажів трамваєм від ж / д станції в місто. У цей період була побудована вантажна гілка до цегельного заводу, яка проходила від 2-ї школи по вулиці Хлібній (довжина 1,1 км).

В цьому ж році було змінено назву трамвайного підприємства на «Управління міського трамвая», а в 1936 році перейменовано в «Трамвайний трест».

У 1934 році з Дніпропетровська, де проводилось перешиття шляхів, прибув один вузькоколійний вагон, а в 1935 році - 4 вагони б/у з Одеси.

Обсяг перевезень зріс з 5,999 тис.чол. (в 1935 році) до 10,254 тис.чел. (в 1940 році).

В кінці 1940 року довжина трамвайних колій становила 11,6 км, було 15 моторних вагонів (в т.ч. 11 старих вагонів MAN, один (№ 12) з Дніпропетровська, три з Одеси (№№ 14-16), депо на 16 вагонів, одна тягова підстанція.

У 1936 році був складений проект будівництва нової лінії від Військового містечка по вул. Фрунзе(тепер вулиця Академіка Янгеля ) до суперфосфатного заводу довжиною 1,7 км. До будівництва цієї лінії приступили в 1940 році. Через війну роботи були припинені.

У 1936-1937 роках в Замості почалося будівництво нового трамвайного депо (на 50 місць), але і це будівництво було законсервовано в 1937 році.

 Рух трамвая припинилося 7 липня 1941 року.

З 20 липня 1941 року по 20 березня 1944 року місто було окуповане німецькими військами. У цей період трамвай відновив свою роботу в травні 1942 року, але не в повному обсязі. По лінії курсували 1-2 пасажирських вагона і тільки в одній частині міста. У серпні 1943 року було відкрито рух трамваю по відновленим німцями мостам через р. Південний Буг. В цей час була побудована ґрунтова гілка до вугільного складу довжиною 1,7 км (від міської електростанції).

Але коли почався відступ фашистів, німецька влада сильно зруйнували трамвайну систему і систему електропостачання нашого міста.