Як все починалось

Ідея створення трамвайного руху в Вінниці бере початок з 1898 року. У цей час Вінницька міська дума розглядала проект договору, який був запропонований правлінням акціонерного товариства «Ипполит Романов». Це акціонерне товариство давало зобов'язання побудувати за свій рахунок електричну трамвайну залізницю з рухомим складом і всіма необхідними спорудами по вулицях: Поштовій (нині вулиця Соборна) від Реального училища через міст річки Південний Буг по Великій Олександрівської вулиці (зараз проспект Коцюбинського) до залізничного вокзалу і по Миколаївській вулиці (нині вул. Замостянська) до артилерійських і піхотних казарм з роз'їздами через кожні 200 сажнів. Але цей проект в подальшому не був здійснений через банкрутство даного акціонерного товариства.

Наступна спроба побудувати трамвайну колію у Вінниці датується 1900 роком. Тоді Вінницька міська управа уклала договір з дворянином Кобіевим І.М. на «.. устройство и эксплуатацию на собственный счет и страх центральной электрической станции с правом освещения улиц, площадей, домов, а также устроить сеть рельсовых путей с подвижным составом для перевозки пассажиров и грузов…». Але і цей проект зупинився на стадії договорів. У цьому ж році, на стадії договорів, залишився проект бельгійського товариства «Трамвай Одессы», яке також висловлювало побажання в будівництві міської залізниці у Вінниці.

У 1908 році Вінницька міська управа звертається до підприємця Мясоєдову: «На основании Ваших объявлений городская управа покорнейше просит Вас уведомить: не возьмете ли на себя устройство в Виннице городского трамвая на протяжении 4 верст с четырьмя трамвайными вагонами фирмы «Пюррей». Також міська управа повідомляла про наявність одного крутого підйому на майбутньому маршруті, і дала дані про бажані тип рейок і ширину колії: «Тип рельсов для винницкого трамвая желательно обыкновенный (не жолобочный) и чтобы рельсы были достаточной тяжести. Устройство пути, при возможности, иметь недорогое. Рельсы лучше класть на шпалы, а ширина колеи, вероятно, будет достаточна и в 1 метр. Вагоны будут без империала, а их количество в движении ограничено до четырёх». Надалі Мясоєдов повідомив міській управі, що вага трамвайного вагона фірми «Пюррей» становить 3,7 тонни, довжина трамвая 8,16 метрів, висота - 3 м, ширина - 1,92 м. Вагон на 32 місця варто 22000 франків без вартості мита і доставки. Також було відзначено, що завод підтвердив готовність виготовити вагони, які будуть легко брати все підйоми в місті Вінниці.

13 жовтня 1908 року управа направляє Мясоєдову лист такого змісту:  « В ответ на Ваше письмо городская управа города Винница имеет честь уведомить Вас, что она оказалась в затруднении перед такой дорогой ценой трамвайного вагона фирмы «Пюррей»… Управа просит Вас сообщить, какая крайняя цена четырёх вагонов и может ли быть уплата стоимости их рассрочена на 5 лет».
Поки велися переговори з підприємцем Мясоєдовим, в міську управу приходили листи від різних власників заводів на створення у Вінниці електричного освітлення і трамвая. Так, наприклад, було отримано лист такого змісту:  «…Обладая значительными средствами и долголетним опытом при устройстве всякого рода электрических установок, осмеливаюсь уверить Вас, что порученный мне заказ на электрическое освещение будет исполнен мною тщательно и добросовестно, к полному Вашему удовольствию. В ожидании Вашего почтительного ответа, пребываю с совершенным почтением, инженер Казимир Пацер. Бюро электрических установок. Варшава».

Варшавський інженер в пропозиціях своїх послуг був не самотній. Співпраця пропонували також АТ «Артур Коппель», компанія електрозаводу з Риги, фірма «Шеффилд» з Англії та інші.

І все-таки в 1910 році був укладений договір між міською управою і Київським відділенням російського товариства «Загальна компанія електрики» на спорудження у Вінниці парової електричної станції, яка була здана в експлуатацію в 1911 році.

12 лютого 1912 року Вінницька міська управа уклала договір на будівництво трамвайної колії і зведення всіх необхідних споруд для трамвая з тим же російським товариством «Всеобщая компания электричества». В цьому ж році міністерство внутрішніх справ затвердило технічний проект трамвая.

Будівництво трамвайної колії почалося у вересні 1912 році. Давалася взнаки гостра нестача стовпів, щебеню та інших будівельних матеріалів. Але не тільки це змусило фахівців припинити роботи з укладання трамвайної колії. У листі інженера АТ «Всеобщая компания электричества»» Самойлова Я. з цього приводу зазначається:  «…Работы по прокладке трамвайного пути и монтажу токоотводного устройства из-за раннего наступления зимы приостановлены до весны…». Також деякі труднощі щодо прокладки трамвайних ліній викликало і те, що їх маршрут повинен був перетинати річку через два мости, які були в підпорядкуванні Подільського губернського розпорядчого комітету (м.Кам'янець-Подільський) і утримувалися на земські кошти. У разі відмови цього комітету на прокладку через ці мости трамвайних ліній, міській управі потрібно було б спорудити нові за власний рахунок, що могло викликати великі труднощі через брак коштів. Але тривалі переговори з цього приводу дали позитивні результат.

30 березня 1913 року Російське товариство «Всеобщая компания электричества»» надіслало Вінницькій міській управі повідомлення такого змісту «Мы решили с 1 апреля сего года приступить к работам по окончанию постройки трамвая в Виннице. Примем все меры к тому, чтобы вести эти работы ускоренными темпами и по возможности раньше открыть движение».

Протягом літніх місяців ферми і балки мостів через річку Південний Буг були посилені і прокладено трамвайну лінію. На початку жовтня була створена комісія по випробуванню мостів практичним навантаженням, яка склала відповідний документ і встановила вимоги щодо усунення існуючих недоліків.

Лінія довжиною 8,6 км з колією шириною 1000 мм була прокладена по центральній вулиці (Миколаївський проспект) від Жіночої гімназії до залізничного вокзалу. Депо було побудовано на правому березі, відразу за мостом (на початку нинішньої вулиці Магістратської). Сюди була підведена під'їзна гілка. У депо була обладнана майстерня для ремонту вагонів.