Сечокамʼяна хвороба: лікування та профілактика

Сечокам’яна хвороба, або уролітіаз, — це захворювання, що супроводжується утворенням каменів (конкрементів) у нирках, сечоводах або сечовому міхурі. Камені утворюються з різних речовин, таких як кальцій, сечова кислота або оксалати, і можуть мати різний розмір — від мікроскопічних частинок до великих утворень. Для профілактики утворення конкрементів можна застосовувати деякі рослинні препарати, наприклад Уролесан.

Методи лікування

Лікування сечокам'яної хвороби залежить від розміру, розташування та складу каменів.

Можливі методи лікування:

• медикаментозна терапія;
• ударно-хвильова літотрипсія (УХЛ);
• ендоскопічні методи;
• хірургічне видалення каменів.

Для активного видалення каменів застосовують УХЛ, ендоскопічні (черезшкірна нефролітотрипсія — ПКНЛ, контактна уретеролітотрипсія — КУЛТ) та оперативні втручання.

Будь-які оперативні втручання протипоказані пацієнтам з коагулопатіями. УХЛ, ПКНЛ та КУЛТ не проводять вагітним жінкам. Найкращим методом лікування жінок під час виношування є дренування з використанням перкутанного нефростомічного дренажу, внутрішнього стента або сечовідного катетера.

Пацієнтам із порушеннями серцевого ритму рекомендується проконсультуватися з кардіологом, перш ніж розпочати УХЛ.

Якщо ендоскопічні операції неможливі через технічні причини або наявні ускладнення, то виконують відкриті операції:

• пієлолітотомію;
• пієлонефролітотомію;
• анатрофічну нефролітотомію;
• уретеролітотомію;
• нефректомію.

У післяопераційному періоді проводять інфузійну, антибактеріальну, симптоматичну терапії. Наступним етапом у лікуванні є протирецидивне лікування.

Профілактика сечокамʼяної хвороби

Профілактика передбачає низку заходів, спрямованих на зменшення ризику утворення каменів у сечовидільній системі.

Основні рекомендації:

1. Збільшення споживання рідини. Вживання не менше ніж 2–3 літри на день допомагає розріджувати сечу.
2. Збалансована дієта. Харчування зі зменшенням споживання солі та оксалатів, контролем вживання білків та з достатнім споживанням кальцію.
3. Контроль рівня ваги. Оскільки ожиріння є фактором ризику для утворення каменів.
4. Фізична активність. Регулярні фізичні навантаження сприяють нормальному обміну речовин
5. Медичний контроль. Регулярне обстеження у лікаря, якщо є схильність або сімейний анамнез та за наявності інших захворювань (подагра, хронічні інфекції сечовидільної системи).
6. Виконання призначень лікаря. Якщо лікар призначив медикаменти для профілактики утворення каменів, важливо дотримуватися режиму лікування.

Слідування цим рекомендаціям може значно знизити ризик розвитку сечокам'яної хвороби.