Володимир Гройсман про транспортні зміни

• Авторизуйтесь для написання повідомлень

Тези інтерв'ю з Головою міста Вінниці Володимиром Гройсманом, проведеним журналістами газети "Місто".

- Транспортна проблема - одна з найскладніших проблем у розвитку сучасних міст. Про це говорять всі фахівці з питань міського розвитку. Перед містами, які розвиваються стихійно, раніше чи пізніше ця проблема встає в таких масштабах, що місто просто захлинається. Ті кроки, до яких ми сьогодні тільки підступаємось, в європейських містах, у сусідній Польщі, наприклад, починали робити ще в середині дев'яностих, здійснюючи поетапно кроки, які подекуди болючі, які вимагають відмови від певних звичок, руйнування стереотипів. У результаті вони сьогодні мають зовсім іншу ситуацію - і будь-хто, хто бував за межами України, це підтвердить. Але ми не можемо порівнювати те, що вони мають сьогодні, з нашою ситуацією. Ми повинні порівнювати те, що є у нас сьогодні з тим, що у них було десять і більше років тому. І розуміючи це, ми можемо вибирати - або займати страусину позицію і чекати, доки проблема загостриться настільки, що її вже не можна буде не розв’язувати - але тоді це буде набагато складніше, або починати сьогодні.

Власне, саме така проблема постала перед нами з маршрутними перевезеннями - 22 лютого закінчується строк дії до 80 % договорів. Або ми починаємо перебудовувати роботу міського громадського транспорту - в тому числі спираючись на те, що вже зроблено для модернізації його парку, або ж ми консервуємо ситуацію ще на декілька років, ризикуючи при цьому втратити комунальний громадський транспорт взагалі, а це - основний соціальний перевізник, яким користуються пільгові категорії.

- Але мешканці міста, оцінюючи запропоновані зміни схеми перевезень, тривожаться з приводу того, що вона викличе незручності?

- Потрібен час і бажання, щоб звикнути до будь-яких змін. Першого результату ми вже досягли - більшість перевізників погодились принципово з тим, щоб маршрутні таксі працювали в єдиній мережі з іншими видами громадського транспорту. Сьогодні це основа, на якій ми вже спільно - і представники профільного департаменту, і трамвайно-тролейбусного управління, перевізники, і фахівці технічного університету можемо відпрацьовувати реалізацію цього принципу.

Якщо говорити про незручності, то є три головні проблеми, розв’язання яких ми спільно відпрацьовуємо - час доїзду, завантаженість транспорту на маршрутах і вартість проїзду. У процесі цих обговорень ми визначаємо, де дійсно можуть бути "вузькі місця", і коригуємо схему ще на етапі її впровадження - низка таких коригувань здійснена на минулому тижні. Що стосується вартості проїзду, то питання, яке сподіваємось вирішити вже найближчим часом з врахуванням усіх інтересів - це зміна вартості проїзду на коротких маршрутах і гнучкі варіанти оплати проїзду з допомогою проїзних квитків.

- А яка кінцева мета?

- Формування єдиної високоякісної мережі громадських перевезень і розвантаження магістралей міста. Не поєднавши в одну систему маршрутні перевезення і громадський транспорт, ми на декілька років втратили б шанс до цього підступитись. Важливо і те, що збереження комунального транспорту (а ТТУ - на 100% власність територіальної громади!), дозволяє утримувати вартість проїзду на доступному рівні - ми вже проходили ситуації, коли приватні перевізники шантажували місто і вимагали підвищення ціни проїзду.

- Як враховується і буде враховуватись при цьому громадська думка?

- Дуже хороше питання, і я надам на нього дві відповіді. Технічно - у нас є багато каналів зворотного зв'язку, в дієвості яких більшість вінничан переконались. Всі зауваження, які поступають на телефон "Цілодобової варти" 15-60, через мережу Інтернет, з інших джерел - опрацьовуються тією робочою групою, про яку я вже згадував, і перед якою стоїть завдання - мінімізувати можливі незручності як на етапі підготовки до впровадження, так і в адаптаційний або тестовий період, який триватиме три місяці.

Але є і другий бік цього питання. На мій погляд, ця ситуація дає усім нам шанс на рівні міста відпрацювати нову модель розв’язування проблем, які стосуються усіх або майже усіх членів нашої територіальної громади, і зрозуміти для себе, що таке відповідальна позиція кожного. Є багато ситуацій, у яких кожен з нас може керуватись тільки тим, як особисто мені простіше і зручніше. Керуватись винятково своїм сьогоднішнім інтересом. Кинути сміття не в контейнер, а по дорозі, увімкнути музику на повну гучність посеред ночі, поставити свою машину посеред вулиці. І в тому числі - наполягати на тому, щоб маршрутне таксі їхало від мого під'їзду безпосередньо до місця моєї роботи. Не враховуючи при цьому інтереси інших членів громади та навіть свої власні, але, можливо, більш віддалені інтереси - чим дихаємо ми і наші діти, як пересуваються по місту школярі, люди поважного віку, пільговики тощо. І в кінцевому рахунку - в якому місті ми хочемо жити.

І якщо ми почнемо дивитись на ситуацію з цієї точки зору, з точки зору наших спільних інтересів як мешканців міста, як членів однієї територіальної громади, то, можливо, для нас не є такою вже катастрофою те, що нам потрібно буде пройти додаткові 100 метрів пішки, безпечно проїхати на трамваї замість маршрутки тощо. На мій погляд, у цьому і полягає головне питання - хто я, просто споживач послуг цього міста чи вінничанин, від слів, переконань, дій якого залежить те, в якому місті живу я і житимуть мої нащадки. І своє завдання голови місцевого самоврядування я бачу у цій ситуації в тому, щоб сприяти усвідомленню нами наших спільних інтересів.

Повторю ще раз - ми все зробимо для того, щоб мінімізувати незручності при переході до нової системи, але водночас я дуже розраховую на те, що ми спільно зробимо крок для розуміння того, що нас об'єднує. Тому що легко бути патріотом свого міста, якщо це від тебе нічого не вимагає. І, можливо, ця ситуація уперше дає нам можливість подивитись на своє ставлення до свого міста по-іншому.