Історія автобусного руху у Вінниці

• Авторизуйтесь для написання повідомлень

Ми сьогодні вже звикли до жовто-зелених автобусів нашого головного транспортного підприємства міста. Комфортні.., з низькою підлогою.. Їхати - одне задоволення. Але чи завжди вінничани їздили з комфортом в автобусах, да і взагалі коли у нашому місті з`явився цей вид громадського транспорту? Спробуємо дізнатися.

Перші автобуси міста

Місто Вінниця у перші п’ятирічки потужно будується: з`являються нові заводи, житлові райони. Але в той час не було можливості розвивати трамвайну мережу швидкими темпами. В першу чергу за відсутності нових вагонів. Тому керівництвом міста було вирішено закупити автобуси і створити мережу автобусних маршрутів. Тим паче на той час автобус вважався більш прогресивним транспортом.

Регулярний автобусний рух у Вінниці починається приблизно на початку 30-х років ХХ сторіччя. Автобуси (а це дві машини марок Перлисс на 32 місця и Рено на 20 місць [Сведения о количестве транспортных средств Трамвайно-автобусного хозяйства, 1932 год]), які вже мало місто, підпорядковують трамвайному депо, і створюється "Трамвайно-автобусне господарство". У 1934 році місто придбало також автобус ГАЗ-0330 на 18 пасажирів.  Пізніше, в середині 30-х роів, наше місто закуповує декілька автобусів ЗіС-8 (Завод імені Сталіна, Москва), які стають на пасажирські маршрути.  Також відомо, що Вінниця власними силами збудувала (можливо відремонтувала) три автобуси невідомих марок (нажаль фото даних автобусів не зберіглося).  Автобуси курсують не лише по місту, а й починається міжміський рух.  Першими міжміськими маршрутами у ті роки  були Вінниця – Немирів, Вінниця – Літин, Вінниця – Липовець. Також почалося будівництво великого гаража  на 8-10 автобусів в районі вулиці Київської.

ГАЗ-0330 на проспекті Леніна (Соборній). Фото з газети 30-х років ХХ сторіччя.

Перші міські автобусні маршрути поєднували залізничний вокзал з центром міста, а також з П`ятничанами та Старим містом. Хоча говорити про задовільне забезпечення автомобільним транспортом на той час ще рано. Машин катастрофічно не вистачало.

Пасажирам в автобусах їздити було не дуже комфортно: в салоні безжалісно підкидало на ямах та трясло на бруківці. Бажаючих поїхати було більше, ніж вміщав автобус. Місцяни іноді навіть і не чекали на автобус, а йшли пішки до центру міста, де частіше ходили трамваї.

Одна з будівель першого автобусного парку на вулиці Київській

Автобус Перемоги

У повоєнний час потреба в оновленні автопарку була критичною.  У цей час на арену автобусних перевезень виходять нові моделі автобусів Заводу імені Сталіна – ЗіС-154 та ЗіС-155. До Вінниці на початку 50-х років починають приходити саме 9-метрові автобуси ЗіС-155, виготовлені у Москві, за допомогою яких практично налагоджують зв'язок центральної частини міста з периферійними районами. Це був транспортний сімбіоз трамвая і тролейбуса, бо основними зупинками атвобуса були «Вокзал» та «Ринок Каліча», а трамвай поєднував ці локації.

Автобуси ЗіС-155 біля залізничного вокзалу. 1953 рік.

Машина була гарною і досить надійною, але мала ряд недоліків. По-перше дуже «прожерлива», а також не дуже зручна для водія: ручна коробка передач і не зручне робоче місце. Салон також, хоч і мав м`які сидіння, був не дуже великим. Малою була ширина проходу між сидіннями. Не було накопичувальної площадки для пасажирів. Висота сходинок теж була досить великою. Ну і «фішкою» був специфічний запах бензину і мастила  в салоні.

Трамвай MAN  та два автобуси ЗіС-155 в центрі міста.

Правила користування громадським транспортом для вінничан (з довідника "Информации культурно-просветительных учреждений и торгово-промышленных предприятий")

Автобуси ЗіС-155 активно використовувалися не лише у місті а й на приміських маршрутах. Машини працювали на маршрутах міста і передмістя приблизно до кінця 60-х років.

Автобус ЗіС-155 біля нового мосту. Фото 50-х років

Автобус ЗіС-155 на площі Перемоги. Фото 50-х років

Автобус ЗіС-155 на проспекті Коцюбинського біля ринку

Автобус ЗіС-155 біля автостанції на вулиці Київській. Фото 60-х років

Маршрути автобусів в 60-х роках (з довідника "Информации культурно-просветительных учреждений и торгово-промышленных предприятий")

Автобус зі Львова

У 1963 році на міських та приміських маршрутах почали з`являтися автобуси львівського автобусного заводу ЛАЗ -695Е (Львів). Ці автобуси були більше пристосовані для приміського режиму роботи, але у багатьох містах, і у Вінниці в тому числі, вони працювали як міські.

Вони також не мали великої накопичувальної площадки, а вузькі двері були досить незручними.  

Автобус ЛАЗ на вулиці 600-річчя. Фото 60-х років

Автобус ЛАЗ на площі Жовтневій

Автобус ЛАЗ на вулиці Київській

«Трудівник»

У другій половині 60-х років Вінниця починає закуповувати більш сучасні машини, які докорінно змінили транспортне обличчя міста, а також по новому дозволили подивитися на міський автобус. Це були легендарні  ЛіАЗи (Лікінський автобусний завод). Машини були на стільки вдалі, що швидко отримують позитивні відгуки від пасажирів і водіїв.

Новий автобус мав дві широкі двері. Позаду вже є накопичувальна площадка, яка була заниженою і досить місткою. Вперше у водіїв з`являється автоматична коробка передач, і їм вже не треба цілий день орудувати важелем КПП.

ЛіАЗ на проспекті Коцюбинського біля базару. Фото початку 70-х років

ЛіАЗ-677 – у 70-х роках стає у нашому місті головним автобусом. Новенькі автобуси дозволяють списувати старі автобуси ЗіС та відправляти на пригород ще досить нові, але не дуже зручні у місті ЛАЗи. Автобусів ЛіАЗ замовляють велику кількість, що дозволяє відкривати ще більше маршрутів. У середині 70-х років у місті налічується вже більше півсотні машин.

ЛіАЗ на вулиці Ворошилова (Замостянська) на маршруті №9 "Зал.вокзал - Вантажна станція", 1978 рік.

ЛіАЗ на площі Жовтневій. Фото 1978 року

Також ЛіАЗ стає і приміським автобусом, об’єднавши з обласним центром Калинівку та Немирів. Вони від’їжджали до цих райцентрів з відокремих платформ центральної автостанції кожні 15-20 хвилин. Обслуговували ці маршрути до 1994 року.

Автобусні маршрути 70-х років. Вирізка з карти-схеми "ВІнниця" 1975 року.

Жовтий автобус

Поява венгерських автобусів Ікарус-260 почалась на початку 80-х років. Нові жовті автобуси (стандартний окрас автобуса для міста) помітно відрізнялися комфортністю і тишою в салоні від ЛіАЗів з іх дребезчанням і хилянням на боки (конструктивна особливість після тривалої експлуатації).  Також в салоні було три ширмові двері, що дозволяло швидше і комфортніше проводити висадку - посадку пасажирів.

З побудовою за містом нового аеропорту Гавришівка був придбаний один (чи два?) автобуси для обслуговування авіапасажирів – маршрут №70.   Це була дводверна машина з планетарною системою цих дверей.

Автобуси Ікарус-260 на площі Гагаріна. Синій - автобус, який ходив до аеропорту.

Ікаруси на Коцюбинського

В 1987 році Вінниця купує вже великі автобуси – «гармошки», які вінничани до цього могли бачити лише у великих  містах. Це були Ікарус-280. Двосекційні  машини стали на найбільш завантажені маршрути: до Старого міста, на Бучми та працювали на найдовшому маршруті №3. Декілька машин мали планетарну систему дверей.

ЛіАЗи посунулися на менш затребувані, «редкие» як тоді називали, маршрути міста. Наприклад у 80-х роках маршрут автобуса №9 обслуговувався лише цими машинами. До речі, в середині 80-х було вже 20 маршрутів.  

На задньому плані Ікарус-280 на Хмельницькому шосе, маршрут №3. Фото з архіву КП "ВТК"

Маршрути автобусів і маршрутних таксі у 80-х роках. (Вінниця. План міста. 1989)

У середині 80-х років у місті з`являються також перші маршрутні таксі РАФ. Вартість проїзду в них була в 4 рази більше, ніж іншим транспортом – 20 копійок. Існувало 4 маршрути. Але незважаючи на вартість, маршрутні таксі користувалися попитом. На вокзалі, щоб сісти на маршрутку, часто потрібно було навіть відстояти чергу.

Автобус Ікарус почав зникати з вінницьких вулиць вже в першій половині 90-х років. Дуже швидко були знищені ще практично нові Ікарус-280 (гармошки). Поступово зникали і ЛіАЗи з Ікарусами-260. Формальною причиною були  дорогі запчастини, а на практиці – недолугість тодішнього керівництва і криза в економіці.

Країна переходила на рейки ринкової економіки. Деякі «радянські» автобуси, яким повезло, ще до недавнього часу залишалися в строю. Працювали декілька ЛіАЗів і Ікарусів на маршрутах до приватного сектору: Корея, П`ятничани, Хутор Шевченка. Зараз зникли і вони.

Один з останніх ЛіАЗів

Останній Ікарус-260 на маршруті №9

Автобуси 90-х

ЛАЗ-5252 на площі Пивокзальній

Міський автопарк, знищуючи власними руками автобуси – відповідно втрачав і свої маршрути. Єдиним державним поповненням у той час стало декілька автобусів львівського виробництва ЛАЗ – 5252. Але вони не могли виправити катастрофічної ситуації. Інтервали між автобусами ставали все більшими. І звісно попит народжує пропозицію. На ці маршрути активно стали заходити приватні перевізники. В більшості своїй це були маршрутні таксі, які склали конкуренцію автобусам. Першими незалежними маршрутками були вже знайомі вінничанам радянські РАФікі і незнайомі іноземні Мерседеси. Також на міські маршрути виходили і старі ПАЗікі.

РАФ на маршруті №30 "Зал.вокзал - Стахурського". Фото 90-х років

ПАЗік у місті

Трошки пізніше, отримавши певну фінансову базу, маршрутчики стали стандартизовувати, якщо так можна назвати, свої машини. У кінці 90-х на маршрутах почали працювати вже сучасні Мерседес – Спрінтери.

На фоні малих маршруток неочикувані автобуси Вольво фірми Вінбус запам’яталися вінничанам надовго. Це було своєрідне повернення до великомістних машин на початку 2000-х. Автобуси, що були у вжитку, пригнані з Європи. Харектеризувалися досить приємним комфортом, великою місткістю. Два автобуси були навіть з «гармошкою». Працювали досить довгий час на деяких центральних маршрутах.

ВінБус Volvo Säffle на Соборній

ВінБус і ЛіАЗ на проспекті Коцюбинського. Автобус Volvo Aabenraa

Пізніше в місті з`являється серія різних моделей автобусів вже з низькою підлогою, яка була досить незвичною на той час. Також хочеться зауважити, що по місту в різні роки незалежності курсували і інші моделі автобусів малої і середньої місткості, але це було досить епізодично, тому окремою темою виділяти їх не будемо.

"Мічурінець"

Мерседес

МАN

Ікарус

Біля вокзалу в 2010 році

Транспортна схема міста у 2004 році

Муніципальний парк

З 2010 року Вінниця починає відновлювати муніципальний автобусний парк. Базою для цього стає комунальне підприємство «Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління», перейменоване згодом у «Вінницьку транспортну компанію». Перші автобуси виробництва ЛАЗ базуються в тролейбусному депо. У 2013 році в районі Сабарів відкривається нове автобусне депо КП «ВТК». Наразі автобусний парк муніципального підприємства складає більше 50 автобусів "ЛАЗ" і "Богдан", які обслуговують майже усі основні маршрути міста.

Муніципальні автобуси

В одному з цехів автобусного депо

Автор: Олег Матюхов