Бруківка - "стометрівка" (або куди поділася алея)

Зображення користувача Oleg.
Автор: Oleg+24 / Дата: 27.12.2016 12:42 /

Всім вінничанам відома стара бруківка, якою вимощена частина вулиці Соборної, від вулиці Миколи Оводова (Козицького) до вулиці Хлібної. Гарно викладена камінцями правильної форми, створює додаткову прикрасу центру міста. Але коли ж вона була побудована? Спробуємо дізнатися, зазирнувши у старі фотографії...

Замощування вулиць міста Вінниці починається лише у перші роки ХХ сторіччя - до цього часу вулиці міста були суто грунтовими. Можна уявити на скількі це було дискомфортно для мешканців, особливо у міжсезоння. На фотознимку нижче бачимо вулицю Поштову (майбутня Соборна) саме в такому вигляді.

З відкриттям каменоломні в 1901 році для замощування вулиць починають використовувати гранітний камінь.

Перед тим, як замощувати вулицю Поштову, її прикрасили гарним бульваром, який було закладено від вулиці Купецької (нині Миколи Оводова) до Хлібної (біля Жіночої гімназії). Алея отримала назву "Бульвар Оводова". Приблизна довжина - 600 метрів.

Початок бульвару на перехресті Поштової - Купецької (суч. Соборна - Миколи Оводова)

Кінець бульвару біля Жіночої гімназії

Бульвар також мав декілька "розривів" на перехрестях з іншими вулицями, яки перетинали Поштову.

Вигляд алеї на перехресті Поштова - Катерининська (суч. Соборна - Театральна)

Вигляд вулиці Поштової та частини алеї біля Гоголівської бібліотеки

У 1912 році починається будівництво трамвайної лінії, яка обійшла цю алею з обох сторін. Перший трамвайний маршрут як раз починався від Жіночої гімназії.

Вигляд бульвару на Миколаївському проспекті у 1913 році під час святкування 300-річчя Дому Романових

1917 рік. Миколаївський проспект. Добре видно, як викладена стара бруківка. Фото скоріш за все зроблено з даху трамвайного вагону.

Алея у 20-х роках

До середини 30-х років ХХ сторіччя, вже названа ім'ям Леніна, центральна вулиця міста залишається замощеною звичайним бутовим рваним каменем, який заклали ще на початку ХХ сторіччя. Дерева на алеї вже стали великими. А саму алею вінничани почали називати "стометрівкою". Назва зберігалася досить довго, до 80-х років ХХ сторіччя.

Вигляд бульвару на вулиці Леніна на початку 30-х рр ХХ сторіччя

Кінотеатр ім. Коцюбинського. Справа - трамвайна колія і дерева алеї

Уявити, як виглядала центральна вулиця у першій половині ХХ сторіччя, можна, пройшовши вулицею Замостянською (50 років Перемоги), де й досі зберіглася схожа алея тих часів.

 

Вінниця у 30-х роках зростала швидкими темпами, збільшувалася кількість автомобільного транспорту. Було вирішено бульвар прибрати з центру міста. У 1936 році алея була знищена, і як раз на її місці, а також частині випрямлених трамвайних шляхів, вулиця Леніна була вимощена вже тими квадратними шліфованими камінчиками, які ми можемо бачити і сьогодні. Викладали каміння візерунком типу "гранітна мозаїка". Вулиця Леніна стала виглядати більш сучасною.

Брукування вулиці Леніна. Газета "Більшовицька правда" 1936 рік. Фото надано: Леонід Загоруйко

Проїзна частина вулиці Леніна стала ширшою. Для автотранспорту така дорога, в порівнянні з незабрукованими або забрукованими рваним гранітом вулицями, була, мов пісня. Можна було і розігнатися.

Фото часів окупації 1941-1944 рр. Німецький мотоцикліст мчить по бруківці Українського проспекту

Також були розширені тротуари, які доречі вже заасфальтували. Можна зробити припущення, що саме тротуари на Леніна взагалі вперше отримали асфальтове покриття у Вінниці у 30-х роках.

Заасфальтований тротуар біля кінотеатру ім. Коцюбинського і вінницькі модниці. Фото 40-х років ХХ сторіччя

 

Трамвайні колії мостили теж шліфованим каменем, але більш простіше, без викладення візерунку. Певна причина - регулярні зняття бруківкі для технологічних потреб. Піздніше, у 70-х роках, трамвайні колії були обкладені великими бетонними плитами, а у 80-х роках - заасфальтували.

На фото: демонстрація на вулиці Леніна у 1967 році. Фото надано: Іван Комаров

Також хочеться зауважити, що частина вулиць, які примикають до вулиці Леніна, також перекладалися шліфованим каменем. Але згодом їхня бруківка була закатана шаром асфальту.

Перехрестя біля бібліотеки Тимірязева: можна побачити стикування бруківок. Фото 60-х років ХХ ст.

У 2000-х роках трамвайні колії були перекладені вже за європейською безшумною технологією. І що цікаво, перший етап такої перешивки був саме на ділянці Соборної, де колись тягнулася наша алея.

Сьогодні стара вінницька бруківка і далі виконує свої функції, бо така дорога, зроблена з міцного граніту, може слугувати вічно. Але звісно її іноді приходиться ремонтувати - з часом каміння в деяких містах просідає. На цій ділянці каміння знімають та підсипають відсів. Потім знову кладуть камені на місце.

Ремонт дороги

У 2016 році на майдані Незалежності зробили "перехід": витягнули частину старих каменів, а замість них поклали сучасний варіант гранітної бруківки. До речі, куди діли вийняту стару бруківку - не відомо. А її можна було використати на виготовлення сувенірів або для інших цікавих цілей.

Певною цікавинкою є те, що бруківка на всй довжині від вулиці Миколи Оводова до Хлібної однорідна за розмірами - квадратна, за виключенням невеликого відрізку приблизно метрів 15, де камінці мають більший розмір і форму. З чим це було пов`язано, можна лише здогадуватися. Як автор, можу припустити, що докладали цю частину в інший час, пізніше. Або, що більш ймовірно, докладали залишками великої бруківки, яка використовувалася для укладки вздовж трамвайних колій і тротуарів.

Різнорозмірна бруківка

На завершення. В 2016 році нашій бруківці виповнилося вже 80 років. Стара. Але надійна. Багато чого витримала вона за свій час. І потрібно далі зберігати кожний її камінчик, як свідка життя міста ХХ сторіччя.

 

Автор: Олег Матюхов

Використані матріали групи "Історія Вінниці"

Особлива подяка фотографам, які робили ці фотографії у різні часи

+1
+1
-1